Публікації

Микола РУЧКА,
викладач французької мови ліцею при ДонНУ, вчитель-методист, відмінник освіти України

Олена ІСКРА,
викладач кафедри романських мов факультету іноземних мов ДонНУ

Використання набутих знань раніше вивчених мов при навчанні французької мови як другої іноземної

Ліцей при Донецькому національ­ному університеті дає можливість учням вивчати кілька іноземних мов. Переду­сім ліцеїсти продовжують опанування мов, які вони вивчали раніше.
Ми пропонуємо десятикласникам ще дві - три іноземні мови за вибором. Практика останніх років свідчить про те, що учні найчастіше зупиняють свій ви­бір на французькій мові, адже 85—90% ліцеїстів вивчали до 9-го класу англій­ську мову. Крім французької, учні нав­чаються німецькій та новогрецькій мо­вам, класичній латині.
Наша методика навчання французь­кій мові базується на вже набутих знан­нях англійської, української, російської та латинської мов.
Паралельне вивчення спільних мов­них явищ, можливість порівняти їх функ­ціонування у чотирьох мовах розши­рює загальнолінгвістичну орієнтацію учнів, готує їх до аналітично-синтетич­ної діяльності як у першій, так і в другій іноземній. При цьому в процесі оволо­діння другою іноземною мовою відбу­вається позитивне перенесення сфор­мованих навичок у нові умови.
Схожість багатьох мовних явищ у першій іноземній, деяких — у російській чи українській та другій іноземній роз­ширює можливості позитивного пере­несення навичок.
Принцип урахування знань вивче­них мов при навчанні французької мови в ліцеї набув широкого змісту, став, як­що не головним, то одним із найважли­віших у роботі вчителя.
Яку мову слід вважати рідною для учнів, які прийшли до ліцею в основній своїй більшості із російських шкіл, ро­сійськомовних сімей, але продовжують навчання у ліцеї українською мовою?
Викладання з перших днів ведеться українською мовою, хоча ми не виклю­чаємо звернення до російської мови для глибшого проникнення у мовні яви­ща, а особливо при виникненні трудно­щів у ліцеїстів при ознайомленні з фо­нетикою, граматикою, при перекладі і т.ін, З'являється додаткова функція: па­ралельне поглиблення знань державної мови для тих учнів, які недостатньо во­лодіють нею.
Специфіка навчання французької мови як другої іноземної в ліцеї, як і у більшості навчальних закладів України, полягає в тому, що в учнів склалася три-мовність ще до того, як у них у навчаль­ному розкладі з'явився новий предмет - друга іноземна.
Така ситуація зумовлює специфіку навчання учнів-поліглотів, оскільки тут можна спиратися не лише на рідну мо­ву, а й на споріднену та на першу іно­земну.Рідна мова (українська, російська), а також англійська були, безперечно,
враховані нами при добиранні змісту навчання - навчального матеріалу та його організації в навчальному проце­сі. Варто заздалегідь спрогнозувати труднощі при навчанні вимові, грамати­ці, графіці та орфографії французької мови, при семантизації лексики і т. ін.
З точки зору психології ліцеїстам допомагає те, що вони ще до початку вивчення французької мови, як другої іноземної, мають достатню практику та досвід вивчення трьох мов.
Багато наших учнів, ставши студента­ми ВНЗ, можуть обрати основною іно­земною ту європейську мову, яка стає для них психологічно ближчою, а також «знімає страх перед вивченням ще "однієї іноземної мови як другої чи третьої на факультативних заняттях. Такі курси ши­роко пропонуються на факультеті рома­но-германської філології університету (англійська, німецька, французька, іспан­ська, італійська, грецька, арабська) та на немовних факультетах (французька, анг­лійська, іспанська).
Це відрізняє наших ліцеїстів не тільки від одномовних учнів, а й від учнів-білінг­вів, які мають певний лінгвістичний дос­від в українській та російській мовах.
Для нейтралізації негативного впли­ву фонетичних навичок першої інозем­ної мови навчання французької вимови має будуватися на основі порівняльно­го аналізу фонологічних систем чоти­рьох мов, що є одним із важливих спе­ціальних принципів навчання фонетич­ного матеріалу. Це дозволяє передба­чити можливі труднощі і тим самим знайти шляхи їх подолання.
Багатство фонетичної системи сло­в'янських мов безперечно допомагає учням знаходити необхідне звучання в тій чи іншій іноземній мові. В свою чер­гу, високий рівень лексичних запози­чень із західноєвропейських мов в ук­раїнській та російській дає змогу учням розширити їхній лексичний запас.
Практика свідчить, що найлегше уч­ні оволодівають звуками, які збігаються у всіх вивчених мовах, важче - звуками, які лише схожі на звуки англійської, ук­раїнської та російської мов.
Сприймання та відтворення звуків, що належать до другої групи, характе­ризується високим ступенем інтерфе­ренції.
Учні автоматично переносять навич­ки вимови цих звуків з вивчених мов, го­ловним чином з англійської у французь­ку, що призводить не тільки до появлен­ня акценту в мовленні, але й до помилок на рівні змісту. Ось чому особливо важ­ливо привернути увагу тих, кого навчає­мо, до багатства їхньої рідної мови в її різних аспектах.
Звуки цієї групи вимагають посиле­ної уваги та спеціального тренування в різноманітних вправах, особливо в тих,де є контрастування з відповідними зву­ками англійської мови.
Найважче засвоюються звуки, ана­логів яким у цих мовах немає. Ми широ­ко використовуємо транскрипцію, особливо на початковому етапі навчан­ня французької мови на базі англійсь­кої. Постійно акцентуємо на тому, що система транскрипційних знаків достат­ньою мірою відома тим, хто раніше вив­чав англійську мову.
У роботі над відпрацюванням звуків постійно вказуємо, від яких подібних англійських, українських чи російськихзвуків слід відштовхнутися, які корекції необхідно внести.
При навчанні графіці та орфографії опора на вже набуті базові знання ін­ших мов прискорює процес оволодін­ня алфавітом, який на 100% збігається з англійським і має багато спільного в на­писанні з іншими мовами, а в орфогра­фії - слів, написання яких однакове у багатьох мовах, або ж якщо і відрізня­ється, то лише частково.
Урахування раніше вивчених мов при навчанні лексиці французької мови має суттєве значення при оволодінні учнями словотвором, багатозначністю та сполученням слів. Слід підкреслити, що набагато легше відбувається нав­чання лексиці, словниковому запасу уч­нів, які мають багатий багаж слів англій­ської мови, адже принаймні 60% лек­сики англійської мови — із французької. Ми постійно аналізуємо, порівнюємо граматичні, а особливо лексичні аспек­ти французької, англійської, німецької, української, латинської та інших мов.
Напрями порівняння можуть бути найрізноманітнішими: латинська -> фран­цузька, грецька '-* французька, латинсь­ка -> французька -» англійська, латинсь­ка -> французька -> українська (росій­ська) і т.д.
Одночасно учні мають можливість проаналізувати процеси словотворен­ня в мовах та, дякуючи цьому, вміти са­мостійно зрозуміти текст чи виконатиінші складні завдання із значною кількіс­тю незнайомих слів (до 5—9% у різних видах роботи), що мають одну основу із відомими їм раніше.
Корисніше, на наш погляд, переклад з української мови на французьку, з ан­глійської - на французьку і т.ін. Ці впра­ви ми використовуємо в плані контро­лю засвоєння слів і словосполучень. Постійно працюємо над мовним етике­том. На уроках французької мови пов­сякчас звучать українсько-французькі, французько-англійські', французько-ні­мецькі відповідники. І, звичайно, ми за­охочуємо наших ліцеїстів до самостій­ної творчої роботи в ліцеї та вдома.
Отже, виходячи із набутого досвіду, можна зробити деякі висновки, а саме:
Результати взаємодії мов не по­винні ігноруватися у процесі навчання другої іноземної мови. В процесі нав-чанця французької мови на базі раніше вивчених мов потрібно постійно пока*-зувати учням, як можна використати на­буті знання, вміння та навички.
Однією із форм взаємодії мов з психологічної та лінгвістичної точок зо­ру є позитивне перенесення сформо­ваних навичок у нові умови.
Мовні явища, що мають бути пере­несені, можуть бути виявлені у процесі порівняльного аналізу української, ро­сійської, англійської та французької мов.
Навички володіння відмінними мов­ними характеристиками та поняттямиповинні формуватися у процесі вико­нання вправ, орієнтованих на учнів-по-ліглотів.
3. Потрібно підходити диференці­йовано до роботи над навчальним ма­теріалом і до формування навичок; не навчати тому, що учні вже вміють та зна­ють з інших мов. Це дає змогу більше уваги та часу приділяти новому, досі не­відомому. Новинка, цікавий факт має бути на кожному уроці, «в кишені» у досвідченого вчителя.
Не слід забувати і той факт, що при вивченні нової мови учень ознайомлю­ється також з новою для нього цивіліза­цією, культурою, звичаями країни - но­сія мови, що вивчається.
Розширення кругозору учнів, підви­щення їхнього культурного та духовно­го рівнів на прикладі літератури, мис­тецтва та економіко-політичного уст­рою Франції є дуже серйозним факто­ром «за» в питанні вивчення французь­кої мови.
Слід підкреслити, що у навчанні французькій чи будь-якій іншій мові на базі раніше вивчених іноземних мов провідну роль відіграє сам учитель іноземної мови. Це, в свою чергу, під­вищує вимоги до вчителя в сучасній школі.
Сьогодні вчитель сам повинен дос­конало володіти, як мінімум, чотирма мовами, любити всі мови та вміти роз­палити любов до них у своїх учнів.

Журнал "Рідна школа",№5, 2005